Канівські гори

Опубликовал masTAK в блоге Блог masTAK. Просмотры: 1194

Найбільше враження на всіх, хто приїздить до Канева, справляє чудовий рельєф навколишньої місцевості. Гори з округленими вершинами розкинулись пасмами-ланцюгами, прямують на схід і кручами спадають до Дніпра. А серед них – глибокі яри та провалля.

Гори займають східну околицю Придніпровської височини, найбільші відмітки поверхні якої дещо перевищують 320 метрів, але навіть на таких її ділянках гірські краєвиди, схожі на Канівські, не зустрічаються. Канівські гори – явище унікальне не тільки для Придніпровської височини, а я для всієї величезної Східноєвропейської рівнини. Місцевість тут набуває гірського вигляду, саме завдяки своєму окраїнному географічному положенню на кордоні Придніпровської височини і однойменної низовини, що їх чітко розмежовує синя широчінь Дніпра.

Складчаста і оригінальна насувно-лускувата будова гірських масивів, часте залягання відкладів молодшого віку під більш давніми, немовби підкинутими, інтенсивний розвиток зсувних і ерозійних процесів та наявність численних стін-урвищ, відомих під назвою „круч”, дивовижне мереживо різновікових гірських порід, що залягають на поверхні, дали підставу вченим називати цей район дислокованим. У геолого-географічній літературі ці гори називаються Канівськими дислокаціями.

Канівські гори простягнулися вздовж Дніпра багатокілометровою смугою-дугою, що розпочинається на півночі біля села Трахтемирова і досягає на південь околиць села Хмільна в пониззі ріки Рось. Загальна довжина Канівських гір – близько 75 кілометрів, максимальна ширина – 3-9 км, висота – до 255 метрів над рівнем моря. Через складність геологічної будови Канівські гори стали широко відомі у світі. Тут трапляються нашарування осадових морських і континентальних порід різного віку – від давніх тріасових, що утворились за 150 млн років тому, до сучасних антропогенних. Відкладення Юрської, крейдової, палеогенової та неогенової систем дислоковані, тобто підняті вище рівня Дніпра, зібрані в складки, зсунуті з місця свого первинного залягання на захід та південний захід. Виявлені похилі, перекинуті, проткнуті і так звані підкинуті складки та порушення нашарувань гірських порід. Характерним є також часте залягання більш ранніх відкладів на тих, що утворилися пізніше. Геологічні дослідження канівського Придніпров`я можна поділити на три етапи: перший етап – друга половина ХІХ ст. – характеризується роботами описового характеру великих регіонів України, які дають загальне враження про геологічну будову і рельєф району в цілому. Під час другого етапу – з 20-х років ХХ ст. до війни – відбувається інтенсивне накопичення фактичного матеріалу. Третій етап – післявоєнний – характеризується широким розвитком геолого-знімальних, геофізичних робіт із застосуванням глибокого свердлування. Результатом цих досліджень стали ґрунтовні праці видатних науковців.
Однією з перших була праця К.М.Феофілактова (1851), в якій подана коротка характеристика юрських та крейдових відкладів району і зазначено, що утворення дислокацій відбулось за четвертинного періоду.

О.П.Карпінський (1883) висловив думку, що дислокації Канева входять до складу смуги так званих „зачаткових гір”. Пізніше, в 1919 році, ця думка була підтверджена.

Геологічну будову гар території від Канева до Трахтемирова вивчав О.Д.Карицький (1878). Він детально описав юрські відклади, а походження Канівських дислокацій пояснював грандіозними зсувними явищами.

У 1905 році В.Д.Ласкарєв зробив першу спробу пояснити походження дислокації на схилах українського щита тектонічними рухами скидового характеру.

Найбільш послідовним прихильником версії про тектонічне походження Канівських дислокацій був В.В.Різніченко (1924, 1926, 1927, 1928), який провів у цьому районі ґрунтовні геологічні дослідження, склав геологічні карти, розрізи, ескізи інтенсивно дислокованих ділянок. Тектонічними явищами він пояснював також генезис дислокацій Мошенського кряжа, гори Півихи та Хоцьківського горба. Д.М.Соболєв (1926) перший пов`язав виникнення канівських дислокацій з діяльністю льодовика. Пізніше цю думку розвивав у своїх працях Г.Ф.Мірчик (1937). Проте він вважав, що льодовикове навантаження лише змінило інтенсивність тектонічних рухів, які почалися раніше.

Після Великої Вітчизняної війни геологічні дослідження на території України розгорнулись особливо широко із застосуванням комплексу новітніх методів. Ряд дослідників (Г.С.Рябухін, В.І.Славін, Є.М.Матвієнко та ін.) зазначають, що велику роль в утворенні порушень на Канівщині мали тектонічні рухи, які створювали сприятливі умови для прояву дій льодовика.

У наступні роки багато дослідників вивчали і описували Канівські гори. Друкуються праці науковців, в яких велика увага приділяється вивченню неотектонічних рухів Середнього Придніпров`я, розглядається питання блокової тектоніки кристалічного фундаменту і тектонічної будови Канівських гір, дана оцінка кількісних характеристик неотектонічних рухів.

Одна за одною понад Дніпром ідуть Канівські гори: Дніпрова, Московка, Лиса, Бессарабія, Пилипенкова, Чернеча (Тарасова), Княжа. Ці гори мають не тільки унікальну геологічну будову, цікаві легенди щодо їх назв, а й приваблюють вчених археологічними знахідками, що відносяться до найдавніших часів. Свого часу на канівських горах було знайдено залишки іхтіозаврів, плезіозаврів, зеуглодонів, скелети і бивні мамонтів, шерстистих носорогів, вівцебиків, зубрів.

Лиса гора. Іншої назви вона не мала, бо споконвіку була не залісена.

Пилипенкова гора. Їй немає рівних за величиною і унікальністю знахідок, які розкопані археологами. Дослідження велись на площі 3000 квадратних метрів, відкрили на ній 42 житла та 122 господарські ями. Стіни будівель були з дерев`яних стояків, обплетених лозою, обмазаних глиною. Центральну частину жител займали глинобитні печі. У будівлях та ямах збереглися уламки мисок, глиняних горщиків, чашок, еліптичних амфор, сковорідка, залізні ножі, цвяхи, гарпуни, грузила, браслети, бронзові стержні – заготовки, кістки тварин і риб.

Княжа гора. Всесвітньо відома Княжа гора. Саме на ній зібрано колекцію старовинного ковальського, ливарного, ювелірного, столярного, косторізного інструментарію, форми для литва виробів з емалі. Колекція коштовностей, зібраних лише на цій горі налічує кілька тисяч предметів. Розташована за 9 км від Канева. Княжою гора почала називатись за часів Київської Русі, коли вже існували князівства. У існуванні на горі князівських будівель переконують речі, знайдені під час розкопок.

Дніпрова гора. Двоярусна. Нині на верхній частині гори розташоване приміщення училища культури і мистецтв, а на нижній – Соборна площа, вулиця Леніна, парк Слави, Успенський собор, приміщення музею народно-декоративного мистецтва.

Княжа гора. За 7 кілометрів від центру міста стоїть Княжа гора, висотою близько 63 метрів над рівнем Дніпра. З двох боків Княжу гору оточують глибокі яри, а з третього вона обривається до Дніпра. Четвертий бік, розширюючись, поступово переходить в поле. Городище складається з двох частин: меншої біля 1.5 гамисової і більшої 2.5 га – напільної, переділеної валом і ровом. Від поля Княжа гора була огороджена високим земляним валом, висотою 4-6 метрів і глибоким ровом. За свідченням археологів, найбільш повним життям Княжа гора жила в ХІІ-ХІІІ ст., хоч на горі дослідники знаходять і більш давні знахідки.

Могутні земляні укріплення, десятки житлових і господарських будівель, численні знахідки знарядь сільськогосподарського господарства, а також інші види староруської зброї не залишають сумніву в військово-землеробському характері городища. Військова справа для мешканців Княжої гори була основним заняттям, хоч немалу роль відігравало і сільськогосподарське виробництво, забезпечуючи фортецю і її мешканців продуктами харчування. Запаси їжі на горі були постійними, тому що фортеця у будь-який момент могла опинитися у облозі. Під час розкопок на Княжій горі було знайдено велику кількість ям і льохів, в яких могли в ті часи зберігатися запаси продуктів. Також було знайдено велику кількість виробів із кольорових і дорогоцінних металів. Серед них: бронзові змієвики, невеличкі хрестики і великі хрести з розп`яттям, ікони, підсвічники, панікадила, браслети, гривні, персні.

У колекції Княжої гори є зовсім рідкісні, навіть для великих міст, золоті прикраси. Всі ці речі датуються переважно ХІІ-ХІІІ ст. і на перший погляд є свідченнями високого рівню розвитку на городищі ювелірного ремесла, хоча не можна вважати його основним виробництвом.

У питанні атрибуції городища Княжа гора практично не має суперечностей. Є свідчення, що городище є залишком літописного міста Родень. Згадаємо літописну згадку 980 р., де говорить про те, що вигнаний з Києва князь Ярополк „пршедъ затворися въ градъ Родънъ на усти Роси”. Тобто з тексту видно, що давньоруське місто Родень знаходилось в гирлі Росі. Місто Родень могло бути родовим або племінним центром, що допускає і сама назва міста, і те, що дослідники схильні вважати поселення на Княжій горі племінним центром одного з відгалужень південно-східних слов`Ян. Назва Княжа гора походить від слова князь, широко вживаного на означення військового ватажка і правителя певної території Древньої Русі. Це підтверджують вчені, які на Княжій горі під час розкопок знайшли діадему. А такий коштовний високохудожній витвір людських рук міг належати лише особі князівського роду. Нині Княжа гора перебуває під охороною Канівського природного заповідника.
Вам необходимо войти для комментирования